гуцул

Непал - шо там так страшно?:)



коли кличу людей до Непалу, то найбільше питань є про складність, безпеку маршруту і супердороге спорядження. І у питаннях цих більше остраху, аніж цікавості. хто не часто бував у горах, то дивляться на знимки і уявляють собі драматичні кадри із фільму "Еверест"Смайлик «smile»

дівчина на фото - Ганнуся. якби я так глянув збоку на знимку то ймовірно б вирішив що вона альпіністка, бо при всьому спорядженні і гори позаду такі немаленькі.

насправді Ганнуся до походу треком до базового табору Аннапурни у Непалі бувала лише на горі Парашка біля містечка Сколе у Карпатах:) окуляри і наплічник та інше позичила, палки і пухові рукавиці купила дуже дешево вже у Непалі. основне що їй було потрібно - бажання!

напишу пару мотиваційних ремарок - відповіді на часті запитання для зацікавлених:

1. я - змерзлюк
Більшість часу у Гімалаях ми гуляли у шортах і сандалях і по снігу йшли лише 2 дні і там удень було тепло!

2. а важко те все нести?
На відміну від Карпат, на треку у Непалі вздовж стежки кожні 2 години і частіше стоять лоджії - будиночки для туристів, де можна поїсти і заночувати. тобто: не потрібно нести намет і їжу зі собою (а воно - найважче). Несемо лише одяг, особисті речі і найважче у наплічнику - це фототехніка!

3. боюся гірської хвороби
Гірська хвороба з'являється якщо дуже швидко набирати висоту. у нас задумано плавні підйом і акліматизація і "горняшку" ви відчуєте лише якщо раптом захочеться пробігтися. і максимальна висота не така вже й висока!

4. якщо раптово - зміна погоди
Дана фотографія зроблена на маршруті між двома лоджіями - 2 години ходу. тобто якщо скажімо дуже погіршиться погода, то залишається максимум година часу, аби добратися до лоджії і погрітися із теплим чаєм або сховатися під ковдрою

5. вакцину треба?
Це гірські джунглі, де сильно холодає уночі, і там немає таких небезпечних інфекцій. рекомендують таблетки для очищення води. але останньої поїздки ми їх купили, але на далі не використовували

6. якщо я - офісний планктон
та ми всі такі) останньої поїздки щодня ми в середньому проходили 6 годин не швидким темпом, зупиняючись для фотографій на кАждому повороті. перші 2 дні розминаємся, а потім - отримуємо задоволення. по дорозі можна зустріти як крутих альпіністів, так і дітей й пенсіонерів. тобто є маршрути дууже різної складності, і часом вони збігаються.

7. треба альпіністичне спорядження?
у Непалі велике ремесло виготовлення "пальоного" спорядження. воно зазвичай гірше за оригінальне, але цілком ок! і у кілька разів дешевше. а більшість речей можна позичити.

8. не проживу без душу
у треках в Непалі є місця, де немає теплої води, і душ у горах лише прохолодний. АЛЕ на нашому маршруті у більшості місць із цим все ок. гаряча вода буде, але такий душ платний - 1$ коштує

але звісно гори - то є гори. там можливе всяке, навіть землетрус. але то вже кожному вибирати, чи безпечніше буде дома сидіти.
http://photomaradona.com/novyny/nepal/
гуцул

Грузія



пост про соплі. нині проваджали групу на літак. були 9 днів у Грузії. нас було багато - 14, але за ці дні стали яко родина. і чесно ніколи не думав шо такою великою групою мандрівка може бути аж такою атракційною. завдяки вам у мене був надмір емоцій, хоч я вже був у всіх тих місцях і не раз попробував грузинську гостинність, але якось так пережив це по-новому. і хотів би подєкувати каждому. ми із Мартином залишилося тут, але вже дуже сумуємо. і цього разу без грама сарказму. гаумарджос!

https://goo.gl/ahMK0f
гуцул

(no subject)



у вересні знову їдемо у Грузію. цього тижня у фотошколі буде зустріч, на якій розповім деталі про план мандрівки, але якщо коротко то план такий - п'єм вино, вчимося фотографувати (за бажанням) і милуємося краєвидами) приєднуйтеся
http://photomaradona.com/novyny/gruzia-phototour/
гуцул

(no subject)



не знаю як ви, а я іноді таки бачу сни. і є у мене кілька снів, які повторюються. наче ще раз бачу той же фільм зі собою у головних ролях, але щоразу події по-іншому розвиваються. один із таких снів, який прокручується зрідка але впродовж кількох років, - про високу вічнонасніжену гору, яка знаходиться зовсім поруч зі Львовом. усі дороги із міста проходять повз і про неї ніхто не й не здогадується, тому там на ній нікого не зустріти, гора-привид і знаю про неї лише я! якщо звернути на потрібну стежину у лісі - то вийдеш у відкриту савану, а за нею видніється 5-тисячник, нагадує Казбегі. у різних серіях снів я вже лазив й у трекінг невеликими вершинами навколо, і вже кілька разів невдало пробували лізти при всій спорязі на сам пік. і щоразу про усе це пригадується уривками і ніколи цілісною історією, але так певно й цікавіше, кавалками відтворюю пригоди.
я востаннє бачив його десь на початку літа, а згадав нині вранці, коли валялися із донькою у наметі поруч зі стежиною до гори Лопата біля Сколього і чекали, коли нарешті закінчиться дощ і можна вилізти надвір. я із Терезою досі так шоб лише удвох не були у горах, шось її досі не перло то, із Дарусею частіше вибиралися. а тут раптом загорілася ідеєю походу. обоє були ті два дні як ніколи чемні і не капризували. і вранці, після ночі дощу, ще ховалися у наметі посеред мокрого лісу наче уві сні від реальності. і ніби й хотілося вже іти далі, але ще більше кортіло ще залишитися отак подовше.
подєкував Терезі-Березі за добру компанію

https://goo.gl/457zuI
гуцул

(no subject)



u.s. Гамерика - то коли у склянці льоду більше ніж напою, коли машини удвічі більші за наші, а робочі майже половину часу сидять собі у смартфонах ну бо 4джі, коли тротуар закінчується і ти фігачиш годину по узбіччі траси до кнайпи, яка на мапі поруч, а смердючий бомж питає у метро «Кен ай хелп ю?» і чемно проводить на потрібну гілку, а деякі тіпи носять ремінь так трохи вище колін тобто вони більше в трусах аніж у штанях, коли пішоходи безперестанку дудлять напої і ходять на червоне під машини, а ті зовсім і не лаються, бо водії фафакають лише таким як вони – іншим водіям, і хоч на вулицях часто сваряться, але незнайомці вітаються і легко знаходять тему на розмову, а спека така шо ого але усюди кондюки й так що аж можна змерзнути, і все шо із сфери послуг те дорожче за речі, а хати такі маленькі ззовні але просторі усередині, і болота ніколи не найдеш бо весь грунт засипаний тирсою, а район у якому ти живеш каже про то скільки заробляєш, й добропорядні громадяни «тимурівці» організовуються у загони охорони власного нейберхуда, і полісмен може собі дозволити проїхатися на мотоциклі по газону шоб скоротити, а ще поліцейські шукають уночі із ліхтариками на пляжі підлітка який намагався купити пивасика, а майбутній дідусь мусить у пабі довести шо він повнолітній й бюрократії там теж вистачає, а гамбургери справді смачні але далеко не усюди, а ще ліпші - бурітоси-поборите! - і приємно коли о 4 годині ночі у Мак-Дональдсі можна почути Квітку Цісик, і в той же ранній час хтось спішить у спортзал бо увечір не встигає бо роботи у всіх дофіга але попри те желєзно треба бути струнким і підтягнутим, і там мало курять, зато скрізь всюди бігають, шкільний матч із бейсболу збирає не менше глядачів як у нас на футболі 1 ліги, а на узбережжі річки несподівано чорнявий хлопчина так несподівано витворяє такі сальта шо джикічан ховається, а от хмародери не такі вже й ефектні як си здавало у кіно, а поміж ними у тій суєті, смороді та емоціях багато й самотності, а традиції стосунків між людьми не так і легко вшарити бо кажуть шо пофіг із ким ти спиш але важливо із ким проводиш суботній вечір, і трансвестит може так мило поговорити із бабцьою у черзі на автобус… І там, у тій Гамериці, довго можна втикати і розглядати обличчя людей і всі такі різні, гарні та дурнуваті, але все одно цікаві. А так то як на мене то країна добра хіба для роботи, і я б там не жив. І подєкував Богу бо вздрів ще трішки світу сього

https://goo.gl/E9qsCc
гуцул

(no subject)


фоторедактор "Esquire" Павло Терехов уже у Львові і готується до вечірнього семінару. мені самому вже капець як цікаво, бо із журналом цілком реально співпрацювати, при вмінні творити фотографії у їхньому дусі. про це все можна буде почути увечір

подробиці на сайті
гуцул

комп'ютерна грамотність

Випадково потрапив у Києві на семінар для журналістів, організований ІМІ. Розповідалося про те, якщо можна обійти інтренет-цензуру, і загалом про комп’ютерну безпеку. Насправді звучали речі, які як на мене треба в школі вчити. Але маємо що маємо.

Цікаво, як багато із нас знає, що означає літера S (security) на початку кожного із лінків - https:// І чому у фейсбуці завше відкривається із S, а у вконтактє – ні, лише при настройці?.. При такому захищеному з'єднанні всі введені на сторінці символи шифруються від зловмисників. Наприклад, коли робите покупки через інтернет, то вікно, в якому вводите дані банківської картки, повинно мати адресу "https". В браузері Chrome, наприклад, біля такої адреси з'являється замок.

Почув багато цікавого, зокрема, про можливості прослуховування телефонів і реальне практчине, а не гіпотетичне, його використання. Але то дуже довго розповідати. Поділитися хочу інформацією про кілька корисних речей: Collapse )
гуцул

про наготу

недавно мене фейсбук заблокував, на 24 години
за те, що на сторінці фотошколи були фотографії еротічіского характеру
ну я можу зрозуміти, таки ця знимка німецького фотографа таки могла когось стресувати
може навіть точно стресувала

Collapse )